Тиждень психології в Лисятицькому закладі дошкільної освіти.

Протягом тижня з дошкільнятами було проведено ряд розвиткових занять, які сприяють розвитку емоційно-вольової сфери, пізнавальних процесів, комунікативних навичок, дрібної моторики: “Равлик хорошого настрою”, “Листівки дружби. Розуміння проявляється в дружбі” та ін. Проведено консультації з педагогами і батьками, а також проведено тренінг з педагогами “Подорож крилами метелика”, метою якого є відновлення внутрішнього ресурсу та емоційної рівноваги педагогів, зменшення рівня стресу, підтримка відчуття спільності та натхнення у професійній діяльності. Даний тиждень пройшов дуже цікаво, пізнавально та корисно.

Інтенсивний розвиток особистості дошкільника визначає глибокі зміни в його емоційній сфері. Якщо у ранньому віці емоції зумовлювались безпосередньо оточуючими впливами, то удошкільника вони починають опосередковуватись його ставленням до тих чи інших явищ. Внаслідок появи опосередкованості емоцій, вони стають більш узагальненими, усвідомленими, керованими. Дитина виявляє здатність стримувати небажані емоції, скеровувати їх відповідно до вимог дорослих та до засвоєних норм поведінки. Дитина орієнтується на «добре» і «погано», «можна» і «не можна», все частіше «хочу» поступається «треба».

Найважливішим компонентом емоційного розвитку дитини дошкільного віку є розвиток емпатії, а саме – здатності до співчуття і розуміння переживань та емоцій інших людей. Дитина, у якого розвинена емпатія, завжди увійде в положення тієї чи іншої людини і запропонує йому свою допомогу.

Формування емпатії у дошкільника – це запорука успішного навчання в школі, його легкої соціалізації, безпроблемного спілкування.

Основними завданнями у проведенні занять на розвиток емоційно-вольової сфери є:

1. Ознайомлення дітей з емоціями: радістю, горем, гнівом, страхом, подивом;
2. Навчити дітей розрізняти емоції по схематичним зображенням;
3. Розуміти свої почуття і почуття інших людей і розповідати про це;
4. Передавати заданий емоційний стан, використовуючи різні виразні засоби;
5. переключатися з одного емоційного стану в протилежне.
6. розвивати довільне керування поведінкою, здатність співпереживати, вольове зусилля, зосередженість на певній роботі.
7. Зняття емоційного напруження та створення емоційно-комфортної атмосфери.
8. Дані заняття сприяють  розвитку емоційно-вольової сфери, розвиткові комунікативних навичок та вмінь, навичок співпраці, покращення стану загальної та дрібної моторики. В процесі занять в дитини створюється позитивний емоційний настрій, формується атмосфера довіри, доброзичливості, позитивного ставлення до оточуючих.
9.  

Адаптація

(від лат. „пристосовую”) – це складний процес пристосування організму, який відбувається на різних рівнях – фізіологічному, соціальному, психологічному.

Проблема дитячого садка – добре це чи погано, віддавати чи почекати – таке запитання рано чи пізно виникає в кожній сім’ї. Прийняття рішення батьками визначається особистим досвідом. Але, поза всяким сумнівом, відвідування дошкільного закладу має свої плюси та мінуси.

А визначитись потрібно з точки зору науки – педагогіки, медицини, психології. З наукової точки зору відвідування дитячого садка – фактор позитивний в усіх питаннях, необхідний для повноцінного виховання та розвитку малюка. Мистецтво спілкування з іншими членами суспільства грає важливу роль в житті кожного, тому спілкуватись потрібно вчитись змалку.

Оформлюючи дитину в групу, батьки переживають: як там зустрінуть дитину? Як будуть годувати? Чому навчать? Чи добре буде малюку? Чи будуть його любити?

Це хвилювання можна пояснити – батьки вперше залишають дитину з незнайомими людьми. Це хвилювання підсилюється, коли малюк не хоче йти до садка, не хоче розлучатись з рідними, відмовляється від гри з дітьми.

Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, ідуть на контакт з дітьми та дорослим, інші – менш впевнено, більше спостерігають, ще інші – проявляють повне небажання іти в групу, негативізм, відхиляють всі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, і невміння гратись, і несформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – це відсутність досвіду спілкування з однолітками та дорослими.

Спостереження показують, що хлопчики 3-5 років гірше переносять розлуку з рідними. А найкраще проходить адаптація у віці після 1 року 6 місяців.
Середній строк адаптації :

• 7 – 10 днів в ясельному віці;
• з 3 років – 2-3 тижні;
• 5-6 років – 1 місяць.

Виникнення у дитини стійкого “адаптаційного синдрому” свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

Для того, щоб процес адаптації не затягувався, необхідні такі умови:

• підтримувати позитивну установку, бажання йти в садок;
• прислухатись до порад педагогів, якщо дитина відчуває між батьками та вихователем повне розуміння – вона швидше звикає;
• в перші дні рекомендоване короткочасне перебування в групі – 1-2 години;
• наблизити домашній режим до садкового;
• провести всі профілактичні заходи, рекомендовані лікарем;
• утримуватись від шумних масових вистав, щоб зменшити емоційне навантаження;
• навчати навичкам самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).

Правильна поведінка рідних в період адаптації:

• говорити дитині, що вона вже доросла,
• не залишати надовго – на цілий день в групі.
погуляти після відвідування на майданчику садка,
• давати із собою улюблені іграшки,
• повідомляти вихователя про особливі звички дитини,
• довіряти працівникам установи,
• придумати ритуал “прощання” і обіграти вдома,
• зустрічати дитину з посмішкою,
• розповідати дитині якомога більше доброго про садок,
• підтримувати самостійність дитини вдома.

Чого не потрібно робити:

• негативно відгукуватись про спеціалістів закладу,
• наказувати вдома дитину за капризи в садку,
• виявляти тривогу, неспокій, плакати з приводу важкого звикання малюка,
• забороняти контакти з іншими дітьми,
• залякувати дитину дитячим садком.

Якщо раптом через місяць ваша дитина ще не звикла до дитячого садку, перевірте список рекомендацій і спробуйте виконати ті рекомендації, про які ви забули.

Пам’ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили і можливості та плани. Краще, якщо на цей період у родини буде можливість підлаштуватися до особливостей адаптації свого маляти. Ці поради допоможуть пережити дитині процес адаптації до умов дитячого садка.

Ознаки позитивної адаптації дитини в садку – хороший апетит, спокійний сон, адекватна реакція на діяльність з вихователем, бажання спілкуватись з дітьми, іти в групу, нормальний емоційний стан.

Дитячий стрес: поняття, види та ознаки

Дитячий стрес порушення звичного ритму життя дитини. Відповідна реакція на зачеплену кимось зону комфорту дитини.

Види дитячого стресу:

1) Психологічний (емоційний) стрес. У цьому стані, дитина часто не сприймає себе такою якою є. А також зазнає труднощів у спілкуванні з друзями і близькими. Нерідко емоційний стрес у дитини може бути викликаний сваркою і розлученням батьків.

2) Фізичний стрес у дитини пов’язаний з впливом навколишнього середовища і матеріальних чинників на дитячий організм (холод / жара, інфекції, травми і т.д.)

Ознаки стресового стану у дітей:
Варто відзначити, що ознаки дитячого стресу різняться. У трирічних (в зв’язку з кризою 3-х річного віку) вони носять один характер, у дошкільнят-другий, а в учнів взагалі третій.

Молодший шкільний вік:
1) швидка стомлюваність (буває таке, що дитина, повертаючись зі школи спить протягом 1,5-2 годин). Це може бути викликано шкільними навантаженнями.
2) головні болі (одна з причин перевтоми);
3) нічні кошмари (після перегляду фільмів жахів, наприклад);
4) часті капризи;
5) погіршення сну і апетиту або навпаки-підвищені сонливість і апетит;

Ознаки стресового стану у дітей середнього шкільного віку часто бувають викликані настанням підліткового періоду (перехідного віку):
1) брехня;
2) погіршення настрою без причини;
3) падіння успішності;
4) прояв агресії;
5) не хоче ходити в школу, стає замкнутою.

Отже, причини прояви дитячого стресу:
різка зміна умов життя (переїзд, поява нового члена сім’ї);
сімейні проблеми: розбіжності між батьками дитини в проблемах виховання, сварки, розлучення;
конфлікти з викладачами та шкільними друзями;
втрата близької людини;
пережитий страх.

Як допомогти дитині подолати стрес.
Дитинство-це період знайомства з навколишнім світом. Це початок спілкування з ровесниками, перші спроби подолання дитиною різного виду труднощів.
І саме в цей період їй особливо потрібна підтримка батьків.

Способи боротьби з дитячим стресом:

Грайте з дитиною! Пограйте з нею в травматичну ситуацію; Нехай дитина грає роль кривдника;

Разом займайтеся творчою роботою (малюйте, танцюйте). Також можна слухати разом красиву музику або провести час за спільним читанням цікавої для дитини книги. Все це -прекрасна антистресова терапія;

Дозвольте вашій дитині трохи похуліганити і розслабитися. І обов’язково складіть їй в цьому компанію:
а) влаштуйте бій подушками;
б) частіше обіймайте і цілуйте свою дитину;
в) ходіть разом на прогулянку;

Необхідно також пам’ятати і про те, що у дітей психологічний стан тісно пов’язаний з фізичним. Тому в якості додаткового способу боротьби зі стресом в життя дитини обов’язково повинні бути включені фізичні навантаження.

Притча про те, де заховано щастя

Стара мудра кішка лежала на траві і грілася на сонечку. Тут повз неї промайнув маленьке спритне кошеня. Воно шкереберть прокотилося повз кішки, потім жваво підскочило і знову почало бігати колами.

– Що ти робиш? – ліниво поцікавилася кішка.
– Я намагаюся зловити свій хвіст! – захекавшись, відповіло кошеня.
– Але навіщо? – засміялася кішка.
– Мені сказали, що хвіст – моє щастя. Якщо я зловлю свій хвіст, то зловлю і своє щастя. Ось я і бігаю вже третій день за своїм хвостом. Але він весь час вислизає від мене.

Стара кішка посміхнулася так, як це вміють робити тільки старі кішки і сказала:
– Коли я була молодою, мені теж сказали, що в моєму хвості – моє щастя. Я багато днів бігала за своїм хвостом і намагалася схопити його. Я не їла, не пила, а тільки бігала за хвостом. Я падала без сил, вставала і знову намагалася зловити свій хвіст. У якийсь момент я втратила надію. І просто пішла, куди очі дивляться. І знаєш, що я раптом помітила?

– Що? – з подивом запитало кошеня.
– Я помітила, що куди б я не йшла, мій хвіст скрізь йде за мною. За щастям не треба бігти. Треба вибрати свою дорогу, і щастя буде йти разом з тобою.

В умовах дистанційного навчання проводяться заняття на розвиток емоційно-вольової сфери дітей, розвиток дрібної моторики. Адже в умовах карантину дуже важливо підтримувати сприятливий психологічний мікроклімат в сім’ї, сприяти позитивним емоціям діток, а також організовувати спільну роботу батьків і дітей.